Коли я думаю про мрії,
як багато-хто вас,

я згадую цю картинку.

У 8 років я споcтерігав за 
Нілом Армстронґом,

який ступив із Місячного модуля 
на поверхню Місяця.

Я ніколи не бачив нічого подібного раніше

і більше відтоді й не побачив.

Ми дістались Місяця через одну 
просту причину:

Джон Кеннеді встановив нам кінцеву дату.

І за відсутності цієї кінцевої дати

ми б і тепер лише мріяли про це.

Леонард Бернстайн сказав: 
для великих досягнень потрібно дві речі -

план і мало часу для його втілення.

(Сміх)

Дедлайни та зобов'язання

є визначними та забутими
уроками місії "Аполлон".

Саме вони надали сенс виразу
«Полетіти на Місяць».

І наш світ гостро потребує 
політичних лідерів,

які хотіли б поставити жорсткі дедлайни,

щоб втілити великі мрії
масштабу "Аполлона".

Коли я думаю про мрії,
я думаю про травесті-дів із Лос-Анджелесу

та «стоунволлські бунти»,
і про мільйони тих, хто ризикував усім,

зізнаючись у своїй орієнтації, 
коли це було дійсно небезпечно.

І про це зображення Білого Дому,

розмальованого в кольори веселки, так -

(Оплески)

- радіючи з приводу того, що в Америці
ЛГБТ-парам дозволили укладати шлюб.

Це картинка, яку я навіть не міг уявити
у своїх найсміливіших мріях,

коли мені було 18

і я усвідомив, що я гей,

і почувався через це відчуженим
від своєї країни

і своїх мрій.

Я думаю про цю фотографію своєї сім'ї,

про яку я навіть не мріяв, що зможу мати.

(Оплески)

І про наших дітей, які тримають в руках 
газетні статті з заголовками,

що їх я навіть не мріяв,
побачити в друці -

заголовками про рішення Верховного Суду.

Нам потрібно більше відважних
травесті-дів та астронавтів.

(Сміх)

(Оплески)

Але я хочу поговорити з вами 
про потребу мріяти

в більш, ніж одному вимірі,

тому що в цій історії про "Аполлон"
було дещо,

чого я не знав, коли мені було 8,

про те, що робить кольори веселки блідими.

З 30-ти астронавтів перших програм 
«Меркурій», «Близнюки» та «Аполлон»

тільки у семи зберігся шлюб.

Ті ідеальні картинки астронавтів,
які стрибали по Місяцю,

приховують алкоголізм та депресію

на Землі.

Томас Мертон, монах- траппіст,

запитав під час місії
"Аполлон" -

«Що ми можемо отримати від 
польоту на Місяць,

якщо ми не в змозі перетнути безодню,

що розділяє нас від нас самих?»

І що ми можемо отримати
від права на одруження,

якщо ми не в змозі подолати 
злостивість та емоційну віддаленість,

які так часто відділяють нас 
від нашої любові?

І не тільки в шлюбі.

Мені доводилось бачити найбільш згубну,

руйнівну

і трагічну внутрішню боротьбу

в організаціях із питань ЛГБТ, СНІДу

й раку грудей, а також 
у некомерційних організаціях,

і все це в ім'я любові.

Томас Мертон писав також про війни

між святими

і про те, що «існує розповсюджена форма
сучасного насилля,

до якого ідеаліст схиляється найбільше:

активізм та понаднормова робота.

Фанатичний активізм
зводить нанівець нашу роботу

в ім'я миру.

Він знищує наше вроджене 
прагнення до миру».

Наші мрії так часто зосереджуються
на якихось дрібницях,

на якомусь конкретному майбутньому,

що знищують нашу здатність 
бути присутніми тут і тепер.

Наші мрії про краще життя 
для якогось майбутнього людства

чи якогось іншого людства в іншій країні

віддаляють нас від прекрасних людей,
які сидять поруч із вами саме зараз.

Це результат прогресу,
скажете ви.

Ви можете полетіти на Місяць,

або ж мати стабільність у сімейному житті.

І ми не можемо мріяти в обох вимірах
одночасно

і не готові вийти із зони комфорту,
далі, ніж дозволяє стабільність,

коли йдеться про наше емоційне життя.

Ось чому наші технології, щоб
спілкуватись одне з одним,

пішли угору,

а наша здатність слухати і розуміти 
одне одного

зійшла нанівець.

Наш доступ до інформації сягнув висоти,

а доступ до радощів

так і залишився унизу.

Але ця думка про те, що наше теперішнє і майбутнє
взаємовиключні,

і щоб використати наш потенціал на повну,

ми повинні відмовитися від 
можливості жити,

і що кількість транзисторів у ланцюжку 
можна постійно подвоювати,

тоді як наша здатність до співчуття 
й людяності,

умиротвореності й любові 
чомусь обмежена -

це хибне й задушливе уявлення.

Ні я не звертаюсь до вас
із нудною пропозицією

краще збалансувати роботу та життя.

Який зміст проводити 
більше часу з дітьми вдома,

якщо подумки я в цей час
в іншому місці?

Я навіть не говорю про самоусвідомлення.

Самоусвідомлення чомусь тепер вважають
способом досягнути більшої продуктивності.

(Сміх)

Чи не так?

Я говорю про те, щоб мріяти

про своє життя так сміливо,

як ми мріємо про розвиток 
промисловості та технологій.

Я говорю про сміливу щирість,

що дозволяє нам плакати одне з одним,

героїчне смирення, що дозволяє нам
зняти маски та бути справжніми.

Наша нездатність бути одне з одним,
наш страх плакати одне з одним,

все це дає дає поштовх до багатьох проблем,
які ми гарячково намагаємося розв'язати -

від державних проблем до економічної
жорстокості.

(Оплески)

Я говорю про те, що Джонас Солк 
назвав «епохою Б»,

новою епохою, від якої ми так само 
в захваті

і виявляємо такий самий жвавий

та науковий інтерес
до розвитку нашого людства,

який ми виявляємо до розвитку 
наших технологій.

Нам не варто ухилятись від цієї можливості
просто через те, що ми не розуміємо її.

Були часи, коли ми не розуміли космосу.

Або через те, що ми більше звикли 
до технологій і активізму.

Це найкраще визначення
«застрягнути в зоні комфорту».

Сьогодні нам легко уявляти
неймовірні технологічні досягнення.

2016 рік - це рік нашого буття,

який справедливо вимагає
частки нашої уяви.

Ми всі тут, щоб помріяти,

але, якщо ми будемо чесними -

кожен із нас
прагне досягнути власної мрії.

Ну ви в курсі - вишукуємо теги з іменами,

хто ж зможе допомогти мені з моєю мрією,

іноді не зважаючи на те, яка ця людина
насправді.

Я не можу на тебе часу,

мені треба рятувати світ.

Чи не так?

(Сміх)

Багато років тому, дуже давно,

я мав одну чудову компанію,

яка організовувала грандіозні місії
для сміливих громадських проектів.

І ми мали таке гасло:

Людяність.

Доброта.

Май і те, і інше.

І ми заохочували людей сміливо 
експерементувати з добротою.

Наприклад: «Іди допоможи іншим 
поставити намети».

І тоді виростала купа наметів.

(Сміх)

«Іди купи всім ескімо»,

«Іди допоможи людям підкачати
спущені шини,

навіть якщо ти знаєш, що охочих
допомогти буде багато».

І люди схопили це на льоту:

коли в тебе спускало на марафоні шину,
ти не міг спокійно полагодити її,

адже всі підходили і
питали, чи потрібна допомога.

За кілька днів для десятків тисяч людей

ми створили такий світ,

що всі казали, що хотіли б, 
щоб світ був таким завжди.

А що, якщо ми будемо експериментувати
зі створенням таких світів

наступні кілька днів?

І замість того, щоб іти до когось, 
і запитувати «Чим ти займаєшся?»

Запитай його: «А які твої мрії?»

або «Які твої нездійсненні мрії?».

«TED» - [Tend to Each Other’s Dreams] -
турбуйся про мрії одне одного.

(Оплески)

Можливо, це буде «Я хочу зав'язати 
з випивкою»

або «Я хочу побудувати будинок
на дереві разом зі своєю дитиною».

Замість того, щоб іти до того, 
хто і так не обділений увагою,

ідіть до того, хто сидить сам і запитайте
в нього, чи не хоче він чашки кави.

Гадаю, що ми найбільше боїмося 
проминути нагоду

реалізувати наш справжній потенціал,

і ми народжені, щоб мріяти,

і можемо померти,
так і не спробувавши свого шансу.

Уявіть життя у світі, в якому ми 
сміливо визнаємо

той глибокий, екзистенційний страх 
одне в одному,

де ми сміливо любитимемо одне одного, 
тому що знатимемо,

що бути людиною - це значить жити 
з цим страхом.

Час мріяти в декількох вимірах одночасно,

і тоді, коли ми вийдемо за межі всіх
дивовижних речей,

які ми бажаємо, можемо й мусимо робити,

нам відкриється простір усього 
неймовірного, на що ми тільки здатні.

Час ступити у цей вимір

і вийти звідти з усвідомленням,
що ми і там маємо мрії.

Якщо би Місяць міг мріяти,

я думаю, він би мріяв про це

для нас.

Мені за честь бути з вами.

Дуже дякую вам!

(Оплески)