Це Джеймс Райзен.

Ви можете знати його як репортера-переможця
Пулітцерівської премії

за статті в Нью-Йорк Таймс.

Задовго до того, як ім'я
Едварда Сноудена стало відомим,

Райзен написав книгу,
в якій він відкрито говорив,

що АНБ незаконно прослуховує
телефонні розмови американців.

Інший розділ цієї книги

може мати ще триваліший вплив.

В ньому він розповідає про катастрофічну
розвідувальну операцію США,

в результаті якої ЦРУ віддало Ірану

креслення ядерної бомби.

Здається неможливим?
Почитайте книжку.

Це неймовірна історія.

І знаєте кому не сподобався цей розділ?

Уряду США.

Майже 10 років після публікації книги

Райзен знаходився під слідством
американського уряду,

під час якого прокурори вимагали
від автора дати покази проти

одного з його ймовірних джерел.

Водночас Райзен став наочним прикладом
недавньої практики уряду США

переслідування інформаторів та
шпигування за журналістами.

Згідно з Першою Поправкою 
до Конституції США

преса має право публікувати таємну
інформацію в інтересах суспільства.

Але неможливо користуватися цим правом,
якщо ЗМІ не зможуть отримати таку інформацію

та захистити особистості відважних 
чоловіків та жінок,

які надають її.

Тож коли від уряду надійшов сигнал,

Райзен зробив те ж, що багато сміливих
журналістів робили до нього:

він не підкорився

і сказав, що краще сяде у в'язницю.

Тож з 2007 до 2015 року

Райзен жив під загрозою опинитися 
у федеральній в'язниці.

Аж поки за декілька днів до суду не
сталася одна цікава річ.

Раптом після багатьох років
переслідування

влада відмовилася від своїх претензій
до Райзена.

Виявляється, в епоху
електронного стеження

є дуже мало місць, де репортери
та їхні джерела можуть заховатися.

І замість невдалої спроби змусити
Райзена дати свідчення,

вони могли використати його
електронну переписку проти нього.

Тож таємно та без дозволу Райзена,

влада отримала записи
його телефонних розмов.

Вона отримала доступ до записів його електронної пошти,
інформації про доходи та рахунки,

виписки з кредитних карток,

навіть записи про його подорожі
та перельоти.

Цю інформацію використали
для звинувачення Джеффрі Стерлінґа,

джерела Райзена та інформатора ЦРУ.

На жаль, це лише один
із багатьох випадків.

Президент Обама обіцяв,
що буде захищати інформаторів,

та Міністерство юстиції переслідувало їх
більше,

ніж за всіх попередніх президентів
разом узятих.

Тепер ви бачите, як це може бути
проблемою,

тому що уряд особливо турбується 
про захист таємної інформації.

Після подій 9/11 чи не кожна важлива стаття
щодо національної безпеки

була результатом співпраці
інформатора з журналістом.

Ми ризикуємо позбавити пресу
можливості виконувати свою роботу,

яку захищає Перша поправка,

через те, що уряд значно розширив 
можливості стежити за усіма.

Так само як технології дають 
уряду змогу

обходити права журналістів,

ЗМІ також можуть використовувати технології

для захисту своїх інформаторів.

Починаючи з першої
їхньої розмови,

а не тільки пост-фактум у залі суду 
на місці для свідків.

Сьогодні існує комунікаційне 
програмне забезпечення,

якого не було,
коли Райзен писав свою книгу.

Воно набагато більш захищене від стеження,
ніж звичайні імейли чи телефонні дзвінки.

Наприклад, програма SecureDrop,

загальнодоступна система для
спілкування з інформаторами,

яку створив покійний Аарон Шварц -
світило інтернету.

Її розробляє громадська організація,
Фонд свободи преси,

в якій я працюю.

Не потрібно відправляти 
електронного листа,

натомість, потрібно зайти на сайт новин,

ось як Вашинґтон-Пост.

Тут можна або завантажити файл на сайт
або ж відправити інфо,

використовуючи звичайну контактну форму.

Після цього її зашифрують та
збережуть на сервері,

доступ до якого має лише агентство новин.

Тож уряд більше не може таємно вимагати
інформацію,

до того ж, більшість деталей,
які їм потрібні,

взагалі не доступні.

Проте, SecureDrop -
це лише крапля в океані

у захисті свободи слова в 21 столітті.

На превеликий жаль, уряди у всьому світі

постійно розробляють нові 
технології стеження,

що ставить під загрозу усіх нас.

І це наше завдання - зробити все можливе,

щоб не лише технічно 
підковані інформатори,

такі як Едвард Сноуден, мали можливість
викривати злочини.

Життєво необхідно захищати майбутніх
викривачів системи охорони здоров'я,

які попереджають нас про 
переповнені лікарні,

чи майбутні працівників 
із охорони довкілля,

які здіймають тривогу щодо
забрудненої води у Флінті,

або інсайдерів з Уолл-Стріт,

які попереджають нас
про наступну фінансову кризу.

Врешті-решт, ці програми були розроблені
не лише для відважних людей,

які викривають злочини,

а й для захисту конституційних прав
кожного з нас.

Дякую.

(Оплески)