Джені Чанг: Коли я сказала батькам,
що я лесбійка,
перше, що вони мені відповіли:
"Ми відвеземо тебе назад до Тайваню".
(Сміх)
На їхню думку, моя сексуальна орієнтація
була провиною Америки.
Захід зіпсував мене дивними ідеями,
і якби мої батьки не залишили Тайвань,
цього б не трапилось
з їхньою єдиною дочкою.
Насправді ж, я вагалася,
чи вони мають рацію.
Звичайно, гомосексуальні люди є і в Азії,
так само, як і в будь-якій частині світу.
Але ж думка про те,
аби жити "відкритим" життям,
у якому я лесбійка, ось моя дружина,
ми пишаємося нашим спільним життям,
притаманна лише Заходу?
Якби я росла у Тайвані
або будь-де не на Заході,
чи зустрічалися б мені приклади
щасливих, успішних ЛГБТ-людей?
Ліза Дазольс: У мене були схожі думки.
Як соціальна працівниця у Сан-Франциско,
я зустрічала багатьох ЛГБТ-мігрантів.
Вони розказували мені історії
переслідувань на їхніх батьківщинах
лише за те, що вони були ЛГБТ,
а також про причини їхньої втечі до США.
Я бачила, наскільки це їх пригнічувало.
Після 10 років такої роботи
мені самій хотілось почути кращі історії.
Я усвідомлювала, що світ неідеальний,
але ж не всі історії про ЛГБТ— трагічні.
ДжЧ: Отже, у нашій парі ми обидві
прагнули віднайти історії про надію.
Тому ми розпочали місію
подорожувати світом
та шукати людей, яких ми вирішили
називати "Супер-ЛГБТ".
(Сміх)
Мова йде про ЛГБТ-людей,
які робили щось визначне у цьому світі.
Які були б сміливими, стійкими,
а також, перш за все, гордими за те,
якими вони є.
Які були б тими,
ким я прагнула бути.
Наш план полягав у тому, щоб розповісти
світу про ці історії у фільмі.
ЛД: Була лише одна проблема.
У нас не було жодного журналістського
чи режисерського досвіду.
(Сміх)
Ми навіть не знали, де шукати
цих "Супер-ЛГБТ",
тому ми мусили покластися на те,
що якось з'ясуємо це у процесі.
Отже, ми обрали 15 країн у Азії, Африці
та Південній Америці,
країни не на Заході, у яких ситуація
з правами ЛГБТ відрізнялася.
Ми придбали відеокамеру
та книжку про створення
документальних фільмів—
(Сміх)
можна багато чого навчитися у наш час—
та розпочали навколосвітню подорож.
ДжЧ: Однією з перших країн,
куди ми поїхали, став Непал.
Попри розповсюджену бідність,
тривалу громадянську війну,
а також нещодавній руйнівний землетрус,
Непал досяг значних успіхів у боротьбі
за рівність.
Одна з ключових постатей цього руху—
Буміка Шреста.
Красива, яскрава трансґендерна жінка,
Буміці довелося пережити
виключення зі школи,
а також ув'язнення через її
ґендерне самовираження.
Проте у 2007 році Буміка та декілька
ЛГБТ-організацій Непалу
виграли позов до Верховного Суду Непалу
про захист від дискримінації ЛГБТ.
Ось Буміка:
(Відео) БШ: Чим я найбільше пишаюся?
Я трансґендерна людина.
Я дуже пишаюся своїм життям.
21 грудня 2007 року
Верховний суд виніс рішення
для влади Непалу
про необхідність видавати трансґендерним
людям документи
та дозволити одностатеві шлюби.
ЛД: Я щодня захоплююся сміливістю Буміки.
Щось таке просте, як використання
громадської вбиральні,
може стати великою перепоною,
якщо ти не відповідаєш
суворим суспільним очікуванням
щодо твого ґендеру.
Подорожуючи Азією,
я постійно лякала жінок
у громадських вбиральнях.
Вони не звикли бачити когось, як я.
Я змушена була виробити стратегію,
щоб просто спокійно попісяти.
(Сміх)
Щоразу, як я заходила до вбиральні,
я мусила випинати груди
та намагалася виглядати
менш загрозливою.
Показувати свої руки та вітатися,
щоб люди почули мій жіночий голос.
Це все дуже виснажує, але ж я така, як є.
Я не можу стати кимось іншим.
ДжЧ: Після подорожі у Непал
ми поїхали до Індії.
З одного боку, Індія—
індуїстське суспільство,
якому традиційно не притаманна гомофобія.
З іншого боку, це суспільство
глибоко патріархальне,
яке заперечує усе, що ставить під загрозу
порядок, який склався.
Коли ми розмовляли з активістами,
вони розказали нам, що розширення прав
у суспільствах, де статус жінки визначено,
починається із досягнення
справжньої ґендерної рівності.
І, таким чином, статус ЛГБТ людей
покращиться також.
ЛД: Там ми познайомилися
з принцом Манвендрою.
Він перший у світі принц-гей,
що відкрито про це заявляє.
Принц Манвендра "відкрився"
на шоу Опри Вінфрі
на весь світ.
Батьки відреклися від нього
та звинуватили у завданні великої шкоди
королівській сім'ї.
Ми зустрілися з принцом Манвендрою
та поговорили, чому він вирішив зробити
свою заяву такою публічною.
Ось він:
(Відео) Принц Манвендра:
"Я відчув необхідність
зламати цю стигму та дискримінацію,
яка існує в нашому суспільстві.
І це підштовхнуло мене відкритися
та відверто розказати про себе.
Неважливо, чи ми геї, лесбійки,
транґендерні люди, бісексуали,
до якої сексуальної меншини
не належали б —
нам необхідно об'єднуватися та боротися
за свої права.
Права ЛГБТ неможливо
здобути у залах суду,
а лише у серцях та думках інших людей".
ДжЧ: Поки мені робили стрижку,
жінка, яка обрізала мені
волосся, запитала,
чи маю я чоловіка.
Власне, це було одне
з найстрашніших запитань,
яке мені ставили місцеві,
поки ми подорожували.
Коли я пояснила їй, що я у стосунках
з жінкою, а не з чоловіком,
вона мені не повірила
й почала ставити багато запитань про те,
як відреагували мої батьки,
чи мені сумно від того,
що ніколи не зможу мати дітей.
Я відповіла їй, що у моєму житті
немає обмежень,
а ми з Лізою плануємо мати сім'ю
у майбутньому.
Власне, ця жінка вже була готова
"списати" мене
як одну з інших божевільних жінок Заходу.
Вона й уявити не могла, що таке явище
притаманне й для її країни.
До тих пір, поки я не показала їй
фотографії "Супер-ЛГБТ",
з якими ми провели інтерв'ю в Індії.
Вона впізнала Принца Манвендру з ТБ,
і невдовзі довколо нас зібралися
інші перукарки,
зацікавлені у знайомстві зі мною.
(Сміх)
І в той звичайний час після обіду
мені відкрилася можливість познайомити
весь салон краси
зі змінами у суспільстві,
які відбувалися у їхній країні.
ЛД: З Індії ми поїхали на Схід Африки,
регіон, відомий своєю нетерпимістю
до ЛГБТ-людей.
У Кенії від 89% людей,
які "відкриваються" своїй сім'ї,
відрікаються.
Гомосексуальні контакти— злочин,
який може призвести до ув'язнення.
У Кенії ми познайомилися
з м'якоголосим Давидом Куріа.
Давид мав потужну мрію
працювати для бідних
та покращити владу в його країні.
Отже, він вирішив балотуватися
на пост сенатора.
Він став першим відкритим
політиком-геєм у Кенії.
Давид хотів вести свою кампанію,
не ховаючи правди про те, хто він.
Але він переймався
за свою безпеку,
адже йому почали надходити
погрози вбивства.
(Відео) Давід Куріа:
"У той час мені було дуже страшно,
бо люди почали просити про те,
щоб мене вбили.
І, так,
в нас є люди, які на це здатні,
й вони в цьому відчувають певний
релігійний обов'язок".
ДжЧ: Давид не соромився того, хто він.
Навіть зазнаючи погроз,
він залишився чесним.
ЛД: З іншого боку спектру— Аргентина.
Аргентина— країна, де 92% населення
відносять себе до католиків.
Попри це, в Аргентині діють закони,
які для ЛГБТ прогресивніші,
ніж ті, що в Америці.
У 2010 році Аргентина стала першою країною
в Латинській Америці
й 10 країною у світі, яка затвердила
рівність шлюбів.
Там ми зустріли Марію Рашід.
Марія— провідна сила цього руху.
Марія Рашід (іспанською):
"Я завжди говорила,
що рівність шлюбів має значення
не лише для пар, які одружуються.
Це для тих, хто можливо ніколи
й не візьме шлюб,
проте ставлення до них зі сторони
їхніх колег,
сімей та сусідів буде іншим
через позицію держави у питаннях рівності.
Я дуже пишаюся Аргентиною,
адже Аргентина на сьогодні—
приклад з питань рівності.
Сподіваюсь, незабаром
у всьому світі будуть такі ж права".
ДжЧ: Коли ми приїжджали до місць,
звідки я родом,
я б хотіла показати моїм батькам те,
що ми там відкрили.
Адже ось кого ми зустріли:
(Відео) Один, два, три.
Вітаємо ЛГБТ у Шанхаї!
(Сміх)
Цілу спільноту молодих, красивих
ЛГБТ-людей з Китаю.
Звісно, перед ними були виклики.
Але вони їх долали.
У Шанхаї я мала можливість поговорити
з місцевою групою лесбійок
та розказати їм нашу історію
слабенькою китайською.
У Тайпеї кожен раз, як ми сідали у метро,
ми бачили щоразу нову пару лесбійок,
які трималися за руки.
І ми дізналися, що найбільша ЛГБТ-прайд
подія в Азії
відбувається неподалік від кварталу,
в якому живуть мої бабуся та дідусь.
Якби тільки мої батьки про це знали.
ЛД: По закінченню нашої
"негетеросексуальної" подорожі світом,
(Сміх)
ми проїхали 50000 миль
та назнімали 120 годин відеоматеріалу.
Ми відвідали 15 країн
та опитали 50 "Супер-ЛГБТ".
Виявляється, не так вже й важко
було їх знайти.
ДжЧ: Так, трагічні випадки трапляються
на буремному шляху до рівності.
Не забуваймо, що у 75 країнах
гомосексуальність - кримінальне порушення.
Але є історії надії та сміливості
у кожному куточку світу.
Основне, що ми винесли з нашої подорожі,
рівність — не питомо західна ідея.
ЛД: Один з ключових факторів
руху за рівність— поштовх,
поштовх до того, що все більше й більше
людей приймають себе
й використовують будь-які можливості,
аби творити зміни у своїй частині світу.
Поштовх до того, що все більше країн
вбачають у рівності приклад
для наслідування.
Коли у Непалі ввели заборону
дискримінації ЛГБТ-людей,
Індія пішла далі.
Коли в Аргентині ввели рівність шлюбів,
Уруґвай та Бразилія взяли приклад.
Коли Ірландія сказала "так" рівності,
(Оплески)
у світі звернули увагу.
Коли Верховний суд США робить заяву
до всього світу,
ми всі можемо цим пишатися.
(Оплески)
ДжЧ: Коли ми переглядали наші записи,
ми зрозуміли, що дивимося
історію про любов.
Це була не історія кохання,
на яку ми очікували,
вона була більше про свободу,
пригоди та любов,
яку я навіть не могла уявити.
Через рік після того,
як ми повернулися додому,
рівність шлюбів прийняли у Каліфорнії.
Рано чи пізно, ми віримо,
любов переможе.
(Відео) Владою, наданою мені,
штатом Каліфорнія
та Всемогутнім Богом,
я оголошую вас подружжям.
Можете поцілувати одна одну.
(Оплески)