Я маю туристичний бізнес
та будую мир,
але починав я не з цього.
Коли мені було сім років,
я побачив по телевізору,
як люди жбурляють каміння.
Я думав, що це дуже весело.
Отже, я виходив на вулицю
і жбурлявся камінням.
Я не розумів, що маю жбурляти його
в автомобілі ізраїльтян.
Замість цього, каміння летіло
в машини моїх сусідів. (Сміх)
Вони не були в захваті
від мого патріотизму.
На цьому фото я разом зі своїм братом.
Тут я маленький.
Я знаю, що ви думаєте:
"Ти дуже милий, що, чорт забирай,
з тобою сталося?"
Мого старшого брата
арештували, коли йому було 18.
Його відправили до в'язниці
через те, що він жбурляв каміння.
Його побили, коли він відмовився
зізнаватися у тому, що кидався камінням.
В результаті цього, він отримав
пошкодження внутрішніх
органів і помер незадовго після
того, як його звільнили.
Я був розлючений, мені було гірко,
і я хотів помститися.
Усе змінилося, коли мені виповнилося 18.
Я вирішив, що мені потрібно знати іврит,
щоб отримати роботу.
І коли я почав його вчити,
я вперше познайомився
з євреями, які не були солдатами.
Нас поєднали різні дрібнички, такі як,
наприклад, моя любов до музики "кантрі",
що є досить дивним для палестинця.
Але саме тоді я зрозумів,
що між нами стоїть стіна люті,
ненависті та невігластва,
яка розділяє нас.
Я подумав: неважливо,
що трапилося зі мною.
Важливо те, як я з цим упораюсь.
І відтоді я вирішив
присвятити своє життя
усуненню стін, які розділяють людей.
Я робив це багатьма способами.
Туризм - один з них.
А також за допомогою ЗМІ та освіти.
Вам напевно цікаво, як
туризм може розв'язати проблему?
Чи може він усунути стіни? Так.
Туризм - це найкращий спосіб
зруйнувати ці стіни,
створити раціональний шлях
спілкування між людьми
та побудувати між ними
дружні взаємовідносини.
У 2009 я, разом з двома
друзями-ізраїльтянами,
заснував "Мейді Турз",
соціальне підприємство, мета якого
об'єднати людей.
В Єрусалимі ми створили
ось таку модель: у нас
є два гіди -
один ізраїльтянин, інший - палестинець.
Вони проводять екскурсії разом,
розповідають про історію, факти,
археологію та конфлікт
з абсолютно різних точок зору.
Я пам'ятаю, як проводив екскурсію
разом із другом на ім'я Кобі
для єврейської громади з Чикаго.
Екскурсія була в Єрусалимі.
Ми привезли їх до палестинського
табору біженців,
і там ми чудово пообідали.
До речі, це моя мама. Вона класна.
А це палестинська страва,
яка називається "маклюбе".
Означає "догори дном".
Цю страву готують з рису та курчати
і перевертають догори дном.
Це найкраща в світі їжа.
Ми їли разом.
Потім ми грали на інструментах
і танцювали танець живота.
Усі разом - палестинці і ізраїльтяни.
Якщо ви не вмієте танцювати танець
живота, я вас потім навчу.
А коли ми прощалися,
плакали усі, тому що
не хотіли розлучатися.
Минуло три роки,
але ці відносини збереглися.
Уявіть разом зі мною,
якби мільярд людей,
які подорожують світом,
подорожували б таким чином,
і спілкувалися з людьми,
а не просто фотографували людей
та їхню культуру з вікна автобусу,
який возить туди-сюди,
з готелю в готель.
Я пригадую, як мусульманська
група з Великобританії
відвідала дім ортодоксальної
єврейської родини,
де вони вперше зустріли шабат,
їли разом єврейську страву -
тушкований хамін,
і у процесі спілкування зрозуміли,
що сто років тому,
їхні родини вийшли
з одного і того ж самого місця
у Північній Африці.
Це не фото для вашої сторінки у Фейсбуці.
Це не туризм катастроф.
Це подорожі майбутнього,
і я запрошую вас приєднатися до мене,
щоб змінити ваші подорожі.
Сьогодні ми подорожуємо по всьому світу,
від Ірландії до Туреччини,
і плануємо змінити світ.
Дякую.
(Оплески)