Привіт.

Мене звати Стівен Келлоґґ.

Я професійний співак та автор пісень.

В дитинстві я хотів бути як Бон Джові:

рок-н-ролл, гроші, дівчата,

удари ногами, (Сміх)

навушники на голові.

Ось таке життя.

Але коли я закінчив коледж,

я не тільки не став Бон Джові -

я працював за шість доларів
за годину,

без надбавок,

за невеличким стендом
у торговому центрі.

Тож марно буде казати, що за таких
обставин

в мене не було місця відпрацьовувати
удари ногами.

З часом робота стала для мене

чимось на зразок піци або сексу:

навіть якщо вони погані - це вже добре.

(Сміх)

Я певен, що здатність отримувати
задоволення від роботи

залежить від нас самих.

Я не вважаю, що це залежить 
від галузі, в якій ми працюємо.

Я думаю, це не пов'язано з
якимись зовнішніми чинниками,

як ми собі гадаємо.

І я думаю, що стратегії

та ідеї, які допомогли мені знайти
задоволення в роботі,

можуть допомогти будь-кому.

І саме про це я хочу поговорити з вами
сьогодні.

Коли я готувався до виступу,

то прочитав дослідження в Форбс, 
згідно з яким,

аж 19% американців отримують 
задоволення від роботи. (Сміх)

Це жахливо.

Я не певен, що вірю в це,

але це підтвердило мої відчуття,

що мій виступ може виявитися доречним.

Деякі інші, оптимістичніші дослідження,
які я знайшов,

показували рівень нижче 50%,

що свідчить, що більшість людей не
задоволені

тією роботою, яку вони роблять.

І це велике розчарування.

Я не думаю, що так повинно бути.

Тож ...

Я поділюсь деякими своїми міркуваннями.

Я знаю, що дехто з вас думає:

"Так, ти співаєш в рок-гурті.

Звичайно, ти задоволений тим, що робиш".
І ви маєте рацію.

Музиканти займають вищу сходинку
за рівнем задоволення.

Але я також скажу вам, що
виклики, з якими я зіткнувся

- це виклики, які стосуються всіх,
я так вважаю.

Зараз я познайомлю вас з моїми
чотирма дочками.

(Глядачі). Вау...

СК: Ага ... (Сміх)

Це мої найулюбленіші у світі люди.

Та впродовж останніх десяти років я зіграв
1300 концертів

і усвідомив, що провів приблизно
чотири з кожних семи днів

далеко від них.

Тож я знаю, що таке мати справу з
часовими рамками,

і як багато часу ми проводимо на роботі

замість того, щоб займатись чимось іншим.

Я також поділюсь з вами

рецензією на мою роботу, яку я отримав

майже перед виступом, в газеті,
в якій писало:

" (його) музика - всього лиш
фальшивка в красивій обгортці ...

жертва своїх бездумних витівок,

надлишкове недовиробництво".

(Сміх)

Я навіть точно не знаю, що це означає,

але щось не добре.

(Сміх)

І я думаю, кожен хто отримає

подібну рецензію на свою роботу,

буде дуже розчарований.

Я знаю, на що це схоже.

І якщо ви досі не вірите,

що моя боротьба схожа на вашу,

я покажу вам свої 
податкові декларації

за кілька перших років,
коли я тільки починав.

Отже. Поговорімо про те, як бути
задоволеним від тієї роботи, яку ми робимо.

Перша стратегія або ідея:

"Знайте, навіщо ви працюєте".

Іншими словами, вимірюйте ваш достаток

не речами, які в вас є,
а речами, які в вас є

і які б ви не віддали
ні за які гроші в світі.

До того як стати відомим автором пісень,

я працював в аптеці "Брукс Фармасі".
То була моя перша робота.

Мені було шістнадцять.

Я був помічником продавця,

тобто розставляв товари
на полицях,

обслуговував людей,

прибирав туалет,

словом, робив усе, що треба,

і в тому всьому,

звісно ж, нема нічого веселого.

Одного дня моя мама

показала мені рахунок за телефон
і сказала:

"Якщо ти й далі зустрічатимешся

з дівчиною, яка живе за 45 хвилин звідси,

то мусиш платити за це".

Тож, як ви бачите,

я одружився з тою дівчиною.

Я знав, що не було іншого шляху 
потрапити

з пункту А - шкілького випускного,

до пункту Б - дня мого весілля,

якщо я не зможу й далі розмовляти
зі своєю майбутньою дружиною.

Я знав, що нема іншого шляху

продовжувати розмову,

окрім як заплатити за 
телефонний рахунок.

Коли я повернувся назад 
до "Брукс Фармасі",

то йшов, підстрибуючи,

тому що знав, навіщо я працюю.

Я звик казати -

і це цілком правда - я казав:
"Ласкаво просимо в "Брукс",

де вам сподобається те, що ми робимо
для вас". (Сміх)

Я навіть досі не певен, що це було одним
з їхніх фірмових вітань,

але я просто... (Сміх)

Отож, вам просто потрібно знати,
навіщо ви працюєте.

Наступна стратегія.

"Краще бути на нижній сходинці драбини,
на яку ви хочете залізти,

аніж на горі тієї, яка вам не потрібна".

Я поцупив цю фразу з серіалу "Офіс".

(Сміх)

Обожнюю всілякі приповідки.

Майже три роки я працював за 
6 доларів на годину.

Я продавав рекламу в журналі,

і в мене це дуже гарно виходило.

І в цей час мені запропонували
зіграти в місцевому стейкхаузі.

Запрошення звучало так:

"Ми хочемо, щоб ви грали чотири години".

Платня була сміхотворно низькою.

Натомість вони наголосили,

що мене нагодують.

(Сміх)

І попросили мене надягти 
дурнувату сорочку

з емблемою стейкхаузу і всім іншим.

Отож, це не було привабливе запрошення.

Але відігравши перший вечір,

я знав, що опинився на драбині,
на яку хотів залізти.

Я також знав, що був на нижній сходинці,

але все було гаразд.

Тож як тільки є можливість - піднімайтесь
драбиною вартою того.

Номер три: "Трава завжди 
виглядатиме зеленішою".

Це звичайне кліше.

Мені не подобається використовувати його
тут на TED,

але я не знаю іншого способу сказати це.

Ми тут розповідаємо про те, як бути
щасливим зі своєю роботою,

а я думаю, що найпростіший спосіб бути
нещасним зі своєю роботою -

це сидіти та споглядати за іншими,

думаючи, що в них все гаразд,

і їм ведеться краще.

Я думаю, що на роботі в нас є спільні риси

або правила гри.

В кожного має бути начальник,

який не поважає тебе,

як ти на це сподіваєшся.

В нас є співробітники,

які не працюють не так як ми,

чи ті, хто просто докучає. (Сміх)

Люди рідко отримають платню,
якої, на їхню думку, вони заслуговують.

І, як то завжди буває, 
ви то забагато працюєте,

то замало, і могли б працювати
краще, якби ж тільки ...

Добре, що так є.

Так є на кожній роботі,
на кожному рівні.

Якщо ви хочете бути
задоволені своєю роботою,

то мусите усвідомлювати, що це існує
на кожному рівні.

Кожен стикається з цим,
тож ви не повинні думати:

"У сусіда трава зеленіша".

Я поясню це фото. Це я в фургоні,

яким я п'ять років їздив 
під час гастролей.

В мене була думка, що якби я мав
автобус для подорожей,

з усіма проблемами
було б покінчено.

Одного дня в мене з'явився автобус.

І одразу знайшлась купа нових проблем.

Тож я повернувся до фургона,

і в мене безліч проблем.

Отож, у сусіда
трава не завжди зеленіша.

Ось так.

Номер чотири: "Розумійте позитивний
вплив своєї роботи".

Звучить досить просто,

але я дивуюсь, коли
розмовляю з людьми про їхню роботу -

як це не може бути

позитивного впливу від того, що ви робите?

Я думаю про хлопця, який приносить піцу
мені до дому

кожної п'ятниці.

Він знає, що я страшенно радію, 
коли бачу його,

і завжди з цього сміється.
(Сміх).

Але ж ти приносиш найкращу на світі їжу -

так, так, найкращу!
- комусь додому!

(Сміх)

Але так є.

Я думаю про мого бухгалтера,

який працює з страшенною купою паперів,

ризикуючи дістати штраф від податкової,
а той узагалі сісти за ґрати,

але якимось чудом домагається 
повернення податків. (Сміх)

Я думаю про ріелтора,

який працює з молодою парою,

яка каже: "Ми дуже хочемо цей будинок,

але в нас от стільки грошей",

і якось він це все залагоджує.

Я можу сказати так про всяку роботу.

Зазвичай, в нас нема часу на це,
але якщо серйозно, напишіть мені,

і я допоможу знайти позитивний вплив
вашої роботи,

якщо ви не можете, тільки якщо ви не
пов'язані з криміналом,

в такому випадку - (Сміх) -

я не зможу вам допомогти.

(Сміх)

Мені справді сяйнула така думка.

Я був одним із тих людей 
- думаю, я можу сказати,

що почуваюсь серед вас як удома.

Я намагався задовільнити власне самолюбство,
продавати більше записів,

продавати більше квитків,
мати великі контракти.

Я гастролював, і займався всім цим
впродовж шести років.

А тоді раптом отримав дзвінок з запрошенням 
зіграти в дитячій лікарні св. Іуди

в Мемфісі, штат Теннессі.

І я поїхав і зіграв для десятка пацієнтів,

їхніх батьків та персоналу.

І на цьому маленькому концерті

мені й сяйнула та думка,

тому що я побачив людей,

в яких не так багато є з чого посміхатись,

які посміхались мені.

І я зрозумів - це те, для чого я працюю,

я збагнув, що люди в яких немає приводу
посміхатись,

повинні мати змогу отримати задоволення.

Опісля я вже ніколи не грав на виступах 
так як колись -

я не грав так як раніше.

Головне, незалежно від того,
що ви робите -

це позитив, і зосередьтесь на цьому.

Ви будете щасливі зі своєю роботою.
Гаразд.

П'ята і остання стратегія, чи істина, 
чи відкриття,

завдяки якій робота для мене -
наче секс -

це, - (Сміх) -

"Зберігайте свою цілісність і
головні цінності."

Головні цінності - це саме ті
заяложені слова,

що їх ви так багато чуєте, що вони
стали загальним шумом.

Але я справді кажу про вашу душу.

І мабуть один з найбільш образливих
моментів в моїй професійній кар'єрі

трапився декілька років тому.

Було вирішено, що в мене повинен бути хіт.

Тож я полетів до Лос-Анджелесу,

де народжуються всі хіти, (Сміх)

щоб попрацювати з автором пісень.

І ми написали пісню, що мала 
начебто передати привіт

фолк-гурту Simon & Garfunkel.

Треба зазначити, ми дуже для цього
постаралися. (Сміх)

І коли пісня вийшла,

мої фани подзвонили мені та сказали:

"Ти знаєш, ця пісня звучить, як Пол Саймон".

Моя чотирирічна донька одного дня 
прийшла до мого офісу

та сказала: "Тату, пісня Пола Саймона
звучить як твоя".

(Сміх)

І це без застережень,

без жодних застережень був найгірший
момент моєї кар'єри.

Я відчув, що займаюсь
не тим, що треба.

Але добра звістка в тім, що ви можете 
все виправити.

В моєму випадку, я відмовився від пісні,

переписав її, і вона стала на 100% моєю,
відчувалась моєю.

Я пояснив моїм фанам як зміг,

як таке могло трапитись.

І з найгіршого моменту моєї кар'єри

вийшов чудовий момент моєї кар'єри,

тому що я знав, хто я є в цей момент,

і міг продовжувати свою місію.

Тож не варто недооцінювати силу збереження

вашої цілісності і ваших цінностей
на роботі.

Мої друзі, ви будете робити
ці п'ять речей,

і ми покажемо Форбз, хто насправді бос.

(Сміх)

Тож я хочу завершити цю розповідь піснею.

Це те, чим я займаюсь.

Я не дуже славлюсь небагатослівністю,

і жоден, хто брав в мене інтерв'ю,

не зможе звинуватити мене в стислості.

Але можливість зробити це сьогодні -

стисло пояснити, чому робота - позитивна штука,

мене дійсно заводить.

І я сподіваюсь, що будь-хто в цьому залі,

незадоволений своєю роботою,
може замислитись:

"Якщо я знаю, чому я працюю,

якщо я піднімаюсь драбиною, вартою того,

якщо я не проводжу свій час, мріючи,

що трава зеленіша в сусіда,

якщо я можу розуміти позитивний вплив
моєї роботи,

і якщо я можу тримати свою душу
неушкодженою в цьому процесі,

я отримаю найбільше від своєї роботи".

Цю пісню я залишаю вам,

як мій останній коментар стосовно
задоволення від роботи.

І це останнє, чим я хочу поділитись з вами.

Я поклав це на пісню.

Це робота, це просто ваша робота.

Так сталось, що ми проводимо більшість 
нашого часу там,

але це не все, чим ми є,

це лише частина нашого "я".

Ви можете змінити це,

ви можете робити все, що забажаєте,
щоби бути щасливим.

Але я сподіваюсь, ми щасливі.

Ця пісня називається
"Задоволена людина".

(Акустична гитара)

♪ Є деякі речі, яких Ви ніколи не забудете ♪

♪ Незалежно, що кажуть батьки ♪

♪ Перший в моєму списку з трьох ♪

♪ це мій батько, який іде геть. ♪

♪ Наступний в моєму списку - рай♪

♪ Я вже знаю, як він виглядає ♪

♪ тому що я закохався, коли мені було 16 ♪

♪ це було кохання на все моє життя ♪

♪ Останнє в моєму списку - це втрати.♪

♪ Дехто завжди хоче перемагати ♪

♪ та крутить дулі своєму босу, ♪

♪ адже це так класно. ♪

♪ Але одного тобі ніхто не казав ♪

♪ мусиш сам це зрозуміти. ♪

♪ Є одна річ на Землі,
якої неможливо доторкнутись. ♪

♪ Це сон задоволеною людини. ♪

♪ Так, сон задоволеної людини. ♪

♪ І я не знаю, чому мені хочеться сподіватись, ♪

♪ це не тому, що я не люблю тебе, ♪

♪ ти не можеш пам'ятати, коли зупинилось твоє
дихання, ♪

♪ і я не можу цього також. ♪

♪ Але я прийду додому завтра ♪

♪ і я хочу, щоби ти знав, ♪

♪ та часточка мене, що робить тебе щасливим, ♪

♪ це часточка, яка залишає тебе. ♪

♪ Але одного тобі ніхто не казав, ♪

♪ мусиш сам це зрозуміти. ♪

♪ Вони не можуть зашкодити або ввірватися ♪

♪ в сон задоволеної людини. ♪

♪ Так, сон задоволеної людини. ♪

♪ І з усього, що мені довелось вивчити, ♪

♪ є одна річ, якої я не можу забути, ♪

♪ хоч як старався. ♪

♪ Я не можу цього забути,
і мені важко це стерпіти, ♪

♪ я ніколи не зможу цього забути,
і ніколи не навчусь казати прощай. ♪

♪ Але я сподіваюсь, ви зможете це сказати. ♪

♪ Тож 2 квітня, коли народилось моє серце, ♪

♪ день, коли зомбі прокинулись, ♪

♪ коли я закохався в неї, а вона - в мене, ♪

♪ навесні 1993 ♪

♪ 7 січня 2005 ♪

♪ моя кров сповнилась життям. ♪

♪ Тепер, коли я побачу святого Петра і спитаю
про свої крила, ♪

♪ залиш мені ці спогади і задоволення,
що вони приносять. ♪

♪ Бо про це тобі ніхто не розкаже, ♪

♪ ти мусиш сам це зрозуміти. ♪

♪ Саме те, про що ти ніколи не зможеш забути, ♪

♪ і створює характер людини. ♪

♪ І коли рай, сім'я, діти - ♪

♪ це все, що залишиться мені, коли я помру ♪

♪ тоді, я сподіваюсь, ви краще за мене ♪

♪ навчитесь говорити прощай. ♪

♪ І коли рай, сім'я, діти - ♪

♪ це те, що я отримаю за участь в життєвому змаганні, ♪

♪ тоді я тихенько занурюсь у цей дрімотний стан ♪

♪ сну задоволеної людини. ♪

♪ Так, сну задоволеної людини. ♪

♪ О, сон задоволеної... ♪

♪ І нехай ви всі будете задоволеними. ♪

(Вітання) (Оплески)

Щиро дякую всім.

Велика подяка кожному.
Дякую.

Дякую.