Джанін ді Джованні: Що я бачила на війні
-
0:01 - 0:04Ось як починається війна.
-
0:04 - 0:07Одного дня ви живете своїм звичним життям,
-
0:07 - 0:09збираєтеся піти на вечірку,
-
0:09 - 0:12відправляєте дітей до школи,
-
0:12 - 0:14записуєтеся на прийом до стоматолога.
-
0:14 - 0:18Через мить ваш телефон виходить з ладу,
-
0:18 - 0:22вимикається телевізор, на вулиці знаходяться озброєні люди,
-
0:22 - 0:24дорога перекрита.
-
0:24 - 0:29Звичне для вас життя перестає бути дійсністю.
-
0:29 - 0:31Воно зупиняється.
-
0:31 - 0:34Я хочу розповісти історію своєї подруги,
-
0:34 - 0:36яка живе у Боснії, про те, що трапилося з нею.
-
0:36 - 0:41Думаю, ця історія допоможе вам сповна відчути та зрозуміти подібну ситуацію.
-
0:41 - 0:45Одного квітневого дня 1992 року вона йшла на роботу,
-
0:45 - 0:48одягнена в коротку спідницю та на підборах. Вона працювала в банку.
-
0:48 - 0:52Була молодою мамою, любила "потусити".
-
0:52 - 0:53Чудова людина.
-
0:53 - 0:57І раптом вона бачить танк,
-
0:57 - 1:00що неквапно рухається головною вулицею Сараєво,
-
1:00 - 1:04відсуваючи усе на своєму шляху.
-
1:04 - 1:08Їй здавалось, що вона спить, але це було не так.
-
1:08 - 1:10І вона біжить у пошуках прихистку, як і кожен з нас би зробив.
-
1:10 - 1:14На високих підборах та в коротенькій спідниці вона
-
1:14 - 1:17ховається за сміттєвим баком.
-
1:17 - 1:21Вона почувається безглуздо, ховаючись там,
-
1:21 - 1:24проте бачить танк, солдатів,
-
1:24 - 1:26людей навкруги і хаос.
-
1:26 - 1:31У голові промайнуло: "Я ніби Аліса в Задзеркаллі,
-
1:31 - 1:33що опускається у кролячу нору,
-
1:33 - 1:36все нижче і нижче до хаосу,
-
1:36 - 1:42і моє життя вже ніколи не буде таким, як колись".
-
1:42 - 1:45Кілька тижнів потому, у тисняві натовпу моя подруга
-
1:45 - 1:50з своїм сином на руках штовхалась, щоб
-
1:50 - 1:53віддати немовля незнайомцю у автобусі,
-
1:53 - 1:56одному із останніх, що відправлявся з Сараєво,
-
1:56 - 1:59забираючи дітей у безпечне місце.
-
1:59 - 2:03Вона згадує, як разом із матір'ю пробиралася наперед
-
2:03 - 2:07через великий натовп людей, вигукуючи "Візьміть мою дитину! Візьміть мою дитину!",
-
2:07 - 2:13і як віддала свого сина людині у віконечку.
-
2:13 - 2:16Вона не бачила його роками.
-
2:16 - 2:19Облога тривала три з половиною роки,
-
2:19 - 2:22облога без води,
-
2:22 - 2:27без електрики, без тепла, без їжі,
-
2:27 - 2:32у самому серці Європи, в середині 20 століття.
-
2:32 - 2:36Я мала честь бути серед репортерів,
-
2:36 - 2:38які пережили ту облогу,
-
2:38 - 2:41і вважаю за честь та привілегію своє перебування там,
-
2:41 - 2:44бо це навчило мене всього,
-
2:44 - 2:48не лише про роботу репортера, а й про людське життя.
-
2:48 - 2:50Я дізналася про співчуття.
-
2:50 - 2:54Я дізналась про пересічних людей, які можуть бути героями.
-
2:54 - 2:58Я навчилась ділитись. Навчилась товаришувати.
-
2:58 - 3:01Та головне, я зрозуміла, що є любов.
-
3:01 - 3:07Навіть у центрі жахливої руйнації, серед смерті та хаосу,
-
3:07 - 3:10я була свідком того, як пересічні люди можуть допомагати своїм сусідам,
-
3:10 - 3:12ділити їжу, виховувати дітей,
-
3:12 - 3:16рятувати того, кого підстрелили посеред дороги,
-
3:16 - 3:18навіть піддаючи загрозі своє власне життя,
-
3:18 - 3:22допомагати пораненим добратися до таксі,
-
3:22 - 3:24яке доставить їх до лікарні.
-
3:24 - 3:27Я так багато дізналась про себе.
-
3:27 - 3:31Марта Ґеллхорн, одна із моїх героїнь, якось сказала:
-
3:31 - 3:36"Можна любити лише одну війну. Все інше відповідальність".
-
3:36 - 3:39Опісля як репортер я бачила дуже-дуже багато війн,
-
3:39 - 3:42так багато, що й полічити важко,
-
3:42 - 3:45але такої як в Сараєво не було.
-
3:45 - 3:49Торік у квітні я поїхала на досить дивну,
-
3:49 - 3:53я б сказала навіть божевільну, "зустріч випускників".
-
3:53 - 3:57Це була двадцята річниця облоги,
-
3:57 - 4:00початку облоги у Сараєво,
-
4:00 - 4:04насправді мені не подобається слово "річниця", адже це звучить наче вечірка,
-
4:04 - 4:05а то не була вечірка.
-
4:05 - 4:09Це була дуже сумна зустріч репортерів,
-
4:09 - 4:13які працювали там протягом війни, працівників гуманітарної допомоги
-
4:13 - 4:17та, звичайно ж, відважних та сміливих жителів Сараєво.
-
4:17 - 4:20Та найбільше мене вразила
-
4:20 - 4:21і просто розбила мені серце
-
4:21 - 4:24прогулянка головною вулицею Сараєво,
-
4:24 - 4:28де моя подруга Аіда побачила 20 років тому, як наближався танк.
-
4:28 - 4:34На тій дорозі стояло понад 12 тисяч червоних стільців,
-
4:34 - 4:36порожніх,
-
4:36 - 4:38і кожен з них символізував
-
4:38 - 4:42людину, що загинула під час облоги,
-
4:42 - 4:46лишень в самому Сараєво, а не в цілій Боснії.
-
4:46 - 4:49Їх розставили від одного краю міста
-
4:49 - 4:51і далеко вглиб міста.
-
4:51 - 4:55Та найважче було бачити малесенькі стільці
-
4:55 - 4:57для дітей.
-
4:57 - 5:01Зараз я розповім про Сирію.
-
5:01 - 5:04Я поїхала туди, бо була переконана,
-
5:04 - 5:06що мушу це зробити.
-
5:06 - 5:09Я вірю, що цю історію необхідно розповісти.
-
5:09 - 5:13І знову ж таки я бачу образ війни у Боснії.
-
5:13 - 5:15Коли я вперше прибула в Дамаск,
-
5:15 - 5:18мені довелося відчути дивний момент, коли люди,
-
5:18 - 5:21здавалось би, і не вірять в те, що війна мине.
-
5:21 - 5:23Таке ж враження було і в Боснії,
-
5:23 - 5:26і майже в кожній країні, яку я відвідала в час війни.
-
5:26 - 5:28Люди не хочуть вірити в початок війни,
-
5:28 - 5:32отже вони не покидають своїх домівок, не покидають, поки це можливо.
-
5:32 - 5:34Вони не забирають своїх грошей.
-
5:34 - 5:37Вони залишаються, тому що прагнуть бути в себе вдома.
-
5:37 - 5:42А потім війна і хаос вщухають.
-
5:42 - 5:45Руанда - це місце, що часто не дає мені спокою.
-
5:45 - 5:51У 1994 я ненадовго покинула Сараєво, щоб зробити репортаж про геноцид у Руанді.
-
5:51 - 5:56З квітня до серпня 1994 року
-
5:56 - 6:01було вбито один мільйон людей.
-
6:01 - 6:06А зараз подумайте: якщо ті 12,000 крісел настільки шокували мене
-
6:06 - 6:08своєю кількістю,
-
6:08 - 6:11то уявіть хоча б на секунду мільйон людей.
-
6:11 - 6:14Я пам'ятаю,
-
6:14 - 6:19як я стояла і дивилась вдалечінь на дорогу,
-
6:19 - 6:25а перед очима на цілу милю лежали тіла, складені в купу, вдвічі більшу за мій зріст,
-
6:25 - 6:27тіла мертвих.
-
6:27 - 6:30І це був лише невеликий відсоток мертвих.
-
6:30 - 6:32А ще були матері, які тримали на руках своїх дітей,
-
6:32 - 6:36що переживали останні передсмертні муки.
-
6:36 - 6:39Війна навчає нас багато чого.
-
6:39 - 6:41І я згадую Руанду,
-
6:41 - 6:45тому що це одне місце, як Південна Африка,
-
6:45 - 6:49де вже близько 20 років триває процес "відновлення".
-
6:49 - 6:53П'ятдесят шість відсотків парламентарів становлять жінки,
-
6:53 - 6:55і це чудово.
-
6:55 - 6:59А конституція передбачає, що
-
6:59 - 7:02не можна говорити Гуту або Тутсі.
-
7:02 - 7:06Не можна дискримінувати когось за етнічною приналежністю,
-
7:06 - 7:11що стало головною причиною кровопролиття.
-
7:11 - 7:14Одна моя подруга, соціальний працівник, розповіла мені прекрасну історію.
-
7:14 - 7:15Принаймні я вважаю її прекрасною.
-
7:15 - 7:20Це розповідь про групу дітей, що належали до Гуту і Тутсі,
-
7:20 - 7:23і групу матерів, які їх усиновляли чи удочеряли.
-
7:23 - 7:27Вони вишикувались в чергу і просто передавали дітей.
-
7:27 - 7:30Не було й натяку на те, що ти Тутсі,
-
7:30 - 7:33а ти Гуту, можливо ти вбив мою маму,
-
7:33 - 7:35можливо ти вбив мого тата.
-
7:35 - 7:40Вони просто зібрались разом у цьому акті примирення,
-
7:40 - 7:44і я вважаю це дивовижним.
-
7:44 - 7:47Тому коли люди запитують, як я можу продовжувати висвітлювати події війни
-
7:47 - 7:49і чому я продовжую це робити,
-
7:49 - 7:50цей випадок говорить сам за себе.
-
7:50 - 7:54Коли я наступного тижня повернулася до Сирії,
-
7:54 - 7:58то побачила неймовірно героїчних людей.
-
7:58 - 8:00Деякі з них боряться за демократію,
-
8:00 - 8:04за речі, які ми звикли приймати як належне кожного дня.
-
8:04 - 8:07І ось чому я це роблю.
-
8:07 - 8:12У 2004 у мене народився синочок,
-
8:12 - 8:15і я називаю його своєю диво-дитиною,
-
8:15 - 8:18тому що після побачених мною смертей,
-
8:18 - 8:22руйнації, хаосу та темноти у моєму житті
-
8:22 - 8:26народився цей промінчик надії.
-
8:26 - 8:30Я назвала його Лука, що означає "той, що дарує світло",
-
8:30 - 8:35адже він справді наповнює моє життя світлом.
-
8:35 - 8:39Утім я розповідаю про нього тому, що коли йому виповнилось чотири місяці,
-
8:39 - 8:43мій редактор відділу міжнародних новин змусив мене повернутись у Багдад,
-
8:43 - 8:47звідки я вела репортажі під час режиму Саддама Гусейна,
-
8:47 - 8:49падіння Багдаду та після цих подій.
-
8:49 - 8:53І я пам'ятаю, як заходжу в літак у сльозах,
-
8:53 - 8:55плачу через розлуку з сином.
-
8:55 - 8:58Коли я вже була в Іраці,
-
8:58 - 9:00один досить відомий іракський політик та мій товариш
-
9:00 - 9:03запитав: "Що ти тут робиш?
-
9:03 - 9:05Чому ти не вдома з Лукою?"
-
9:05 - 9:09І я відповіла: "Ну, я мушу побачити." Це був 2004 рік,
-
9:09 - 9:13початок надзвичайно кривавого періоду в Іраку.
-
9:13 - 9:16"Я мушу побачити, я мушу побачити, що тут відбувається.
-
9:16 - 9:17Я мушу розповісти про це світові".
-
9:17 - 9:21І він сказав у відповідь: "Повертайся додому,
-
9:21 - 9:24бо якщо ти пропустиш його перший зуб,
-
9:24 - 9:27якщо ти пропустиш його перший крок, ти ніколи собі цього не пробачиш.
-
9:27 - 9:31А війна буде завжди".
-
9:31 - 9:35Це сумно, але війни будуть завжди.
-
9:35 - 9:39І я обманюю себе, думаючи, що як журналіст,
-
9:39 - 9:41як репортер, як письменник,
-
9:41 - 9:46можу зупинити їх. Я не можу.
-
9:46 - 9:48Я не Кофі Аннан. Та й він не в силах зупинити війну.
-
9:48 - 9:51Він намагався вести переговори з Сирією та не зміг.
-
9:51 - 9:55Я не уповноважена ООН з питань розв'язання конфліктів.
-
9:55 - 9:57Я навіть не лікар гуманітарної допомоги.
-
9:57 - 10:00І я не можу вам передати наскільки безпорадно я інколи почувалась,
-
10:00 - 10:03коли в мене перед очима помирали люди, а я не могла врятувати їх.
-
10:03 - 10:07Я всього-на-всього свідок.
-
10:07 - 10:12Моя роль полягає в тому, щоб бути голосом безголосих.
-
10:12 - 10:16Моя колега порівнює це з пролиттям світла
-
10:16 - 10:18у найтемніших куточках світу.
-
10:18 - 10:21І це саме те, що я намагаюсь зробити.
-
10:21 - 10:24Мені не завжди це вдається,
-
10:24 - 10:27а інколи просто опускаються руки,
-
10:27 - 10:29тому що з'являється відчуття, немовби ти пишеш у порожнечу.
-
10:29 - 10:31Здавалося б, ніхто цим не переймається.
-
10:31 - 10:33Кого хвилює Сирія? Кого хвилює Боснія?
-
10:33 - 10:35Кого хвилює Конго,
-
10:35 - 10:38Кот-д'Івуар, Ліберія, Сьєрра-Леоне,
-
10:38 - 10:40усі ці місця, які
-
10:40 - 10:44я пам'ятатиму все своє життя?
-
10:44 - 10:47Але моя професія полягає в тому, щоб давати свідчення,
-
10:47 - 10:50і в цьому вся суть
-
10:50 - 10:53професії репортера.
-
10:53 - 10:56Мені залишається лише надіятись.
-
10:56 - 10:59Не на високопосадовців чи політиків,
-
10:59 - 11:01адже як би мені не хотілося вірити, що
-
11:01 - 11:04вони почують мене і зроблять щось,
-
11:04 - 11:07я не обманюю себе.
-
11:07 - 11:11Але я вірю в те, що якщо ви згадаєте мої слова
-
11:11 - 11:15або будь-яку з моїх розповідей завтра за сніданком,
-
11:15 - 11:17якщо ви згадаєте розповідь про Сараєво,
-
11:17 - 11:21розповідь про Руанду,
-
11:21 - 11:23тоді я виконала своє завдання.
-
11:23 - 11:25Щиро дякую.
-
11:25 - 11:33(Оплески)
- Title:
- Джанін ді Джованні: Що я бачила на війні
- Speaker:
- Janine di Giovanni
- Description:
-
Репортер Джанін ді Джованні побувала в наймоторошніших куточках Землі, щоб розповісти нам історії з Боснії, Сьєрра-Леоне та Сирії. Вона розповідає про моменти з життя людей, які опинилися у центрі великих конфліктів, і досліджує приголомшливе відчуття, коли знайома вулиця міста перетворюється на розбомбардоване поле бою.
- Video Language:
- English
- Team:
- closed TED
- Project:
- TEDTalks
- Duration:
- 11:53
Hanna Leliv approved Ukrainian subtitles for What I saw in the war | ||
Hanna Leliv accepted Ukrainian subtitles for What I saw in the war | ||
Hanna Leliv edited Ukrainian subtitles for What I saw in the war | ||
Olya Volivender edited Ukrainian subtitles for What I saw in the war | ||
Olya Volivender edited Ukrainian subtitles for What I saw in the war | ||
Olya Volivender edited Ukrainian subtitles for What I saw in the war | ||
Khrystyna F edited Ukrainian subtitles for What I saw in the war | ||
Khrystyna F edited Ukrainian subtitles for What I saw in the war |