Вінґем Ровен: Альтернативний ринок праці

Багатьом людям потрібен гнучкий графік праці, але часто їм буває важко знайти роботу. Вінґем Ровен працює над цим. Він пояснює, як технології, на яких засновані сучасні фінансові ринки, можуть допомогти роботодавцям бронювати працівників на певні проміжки часу.

Мова піде про маленьку непомітну нішу на ринку праці.

Я маю на увазі людей, яким потрібен надзвичайно гнучкий графік роботи,

або узагалі ніякого.

Уявіть людей, які мають

постійні та непередбачувані проблеми зі здоров'ям,

або ж тих, хто доглядає немічних батьків,

або батьків дітей із особливими потребами.

Вони можуть працювати,

"Кілька годин сьогодні,

можливо завтра, але невідомо коли напевне".

І таким людям неймовірно важко

влаштуватися на роботу.

І це сумно, бо є багато роботодавців,

яким потрібні місцеві працівники з гнучким графіком,

які би працювали, коли їм зручно.

Уявіть, що ви власник кафе.

Зранку вже чимало відвідувачів,

і Ви розумієте, що в обід буде купа народу.

Якщо б ви могли взяти ще двох

працівників на півтори години,

Ви б узяли, але вони мають бути надійними і розуміти роботу вашого кафе.

Вони б небагато коштували,

і їх можна було б забронювати у будь-який момент.

Насправді, жодне рекрутингове агентство не хоче таким займатися,

тому вам доведеться якось викручуватися з тим, що маєте.

І такі проблеми існують не лише у галузі громадського харчування, а й у готельному бізнесі, у роздрібній торгівлі,

в усій сфері послуг.

Багато компаній могли б найняти

таких гнучких людей.

На цьому рівні ринку праці

не вистачає певної ніші вільного часу.

І такі ніші існують. Ось як вони працюють.

У цьому прикладі дистриб'юторська компанія каже, що

має термінове замовлення, яке потрібно відправити завтра вранці.

Покажіть, хто доступний.

Знайшовся 31 робітник.

Усі на екрані доступні завтра у цей конкретний час.

З усіма можна зв'язатись і забронювати їх.

Усі вони написали, на яких умовах приймають замовлення.

І це замовлення відповідає усім параметрам кожного окремого працівника.

Також замовлення відповідає усім юридичним нормам.

Звісно, всі робітники мають досвід роботи на складі.

Ви можете вибрати стільки людей, скільки Вам потрібно.

Вони з різних агентств.

Тут розраховується тариф для кожного працівника та конкретне замовлення.

Перевіряється їхня надійність.

Люди на початку списку найнадійніші.

Але й коштувати вони будуть більше.

Ось іще один приклад,

скажімо є якась компанія, що займається дослідженнями ринку,

вона наймає 25 місцевих для проведення опитувань.

Наближається нова кампанія, і вони хочуть почати наступного тижня.

На сайті видно, хто з працівників доступний

і коли саме.

Врахувавши цю інформацію, компанія вирішить, коли планувати опитування.

Та чи це все, що можна зробити для цієї

ніші ринку праці?

Адже зараз так багато людей,

згідних на будь-яку незначну можливість.

Уявімо.

Ви - молода жінка. Ви в основі економічної піраміди,

у Вас дуже мало шансів влаштуватися на роботу,

теоретично, що можна вам запропонувати?

Можливо, Ви не відмовитеся працювати

у колл-центрі, у приймальні, сортувати пошту.

Ви можете надавати різноманітні послуги місцевому населенню:

доглядати за дітьми чи домашніми тваринами, працювати кур'єром.

Може у Вас є якісь речі, які Ви можете здавати в оренду

або позичати.

У Вас у вітальні може стояти канапа, яку Ви б не проти здати комусь.

У Вас може бути велосипед, приставка для відеоігор, якими Ви користуєтеся лише час від часу.

А оскільки Ви усі щодня користуєтеся інтернетом,

то звісно ж розумієте,

що можете зробити усе це онлайн.

Ви можете здати комусь свою канапу на Airbnb,

можете зайти на TаskRabbit.com і написати, що хочете бути кур'єром, і так далі.

Ці сайти чудові, але зробімо крок далі.

Існує низка ключових принципів, що їх ми називаємо сучасний ринок для усіх.

За останні двадцять років ринок зазнав фундаментальних змін,

але лише стосовно провідних компаній.

Якщо Ви трейдер на Волл-стріт, то Ви звикли, що

торгуєте фінансовими активами через систему,

яка за лічені секунди знаходить найкращі

і найприбутковіші варіанти у режимі реального часу.

Вона аналізує попит, пропозицію, ціни

і прогнозує джерела надходжень нових подібних варіантів.

Вона також управляє ризиками.

Витрат мінімум.

Що ж змінилося за останні 20 років

на дні економіки?

По суті, лише класифіковані рекламні оголошення з можливістю пошуку.

Чому ж існує така розбіжність

між цим надзвичайно складним ринком на вершині економіки,

що висмоктує усе більше ресурсів

з економіки,

і тим, що маємо ми?

Сучасний ринок - це не просто вебсайт;

це мережа ринків, операційних,

регуляторних механізмів

та механізмів ліквідності, що взаємодіють між собою.

Коли трейдер із Волл-стріт приходить на роботу,

йому не треба розсилати

інформацію про кожен фінансовий дериватив на численні сайти

і чекати, доки потенційні покупці не

почнуть перемовин щодо умов торгів.

У період становлення цього ринку

фінансові інституції вирішили,

як ефективно використати купівельну спроможність,

операційні процеси, мережі,

щоб сформувати нові ринки, які б у свою чергу управляли ними.

Вони попросили уряд затвердити систему нормативного регулювання

і отримали її.

Але таким же чином

можна створити

нове покоління ринку

для усіх нас.

Я маю на увазі

механізми, які підтверджують особу,

ліцензуючі органи,

які знають, що і коли

ми уповноважені робити.

Ці механізми

контролює

уряд.

Але я можу припустити, що політики

навіть не замислюються над тим, як ці технології можна використати,

щоб започаткувати абсолютно нову епоху ринків.

Як і усі, ці політики звикли вважати, що

сучасні ринки належать

виключно тим компаніям, що здатні самостійно їх для себе створювати.

Уявімо, що більше ніхто так не вважає.

Що як завтра прем'єр-міністр Британії або президент США,

або лідер якоїсь із розвинених держав

прокинеться і скаже: "Я ніколи не зможу створити

необхідної кількості робочих місць.

Тому я не знехтую жодною економічною можливістю для моїх громадян.

Але для того, щоб її отримати, вони повинні мати доступ до найкращих ринків.

Як же мені це зробити?"

І я знаю, що Ви думаєте.

Що? Політики займаються великим, складним, IT-проектом?

Це провал.

Але не обов'язково.

Є прецедент послуг, що стали можливими за допомогою технологій,

що їх зараз успішно впроваджують

політики багатьох країн:

національні лотереї.

Наприклад, Британія.

Наш уряд не вигадував лотерею,

не фінансував її і не керує нею.

Він просто прийняв Акт про національну лотерею, і ось що вийшло.

У цьому акті прописано механізм роботи лотерей.

Він визначає певні пільги,

котрі уряд може надавати операторам.

І у той же час певні обов'язки, яких оператори мають дотримуватись.

Це суттєво популяризувало

ігрову діяльність серед населення.

Та припустімо, що наша мета -

нова економічна діяльність в основі піраміди.

Чи можна скористатися тією ж моделлю?

Думаю, так.

Уявіть, що політики впровадили певну технологію.

Назвімо її національним електронним ринком (НЕР).

Цей ринок був би такою ж комунальною послугою,

як водопостачання, система доріг, і так далі.

А учасниками цих ринків могли б

стати звичайні люди або невеликі компанії.

А уряд міг би надавати

певні пільги таким ринкам.

Населення користувалося б громадськими послугами

на місцевому рівні,

а ці ринки безпосередньо

підпорядковувалися б урядові.

Уряд би популяризував ці ринки.

А певні сектори стали б

доступнішими для місцевих жителів.

Як-от служби таксі.

Та разом із пільгами на учасників цих ринків

накладалися б певні обов'язки.

Щонайважливіше, вони б мали

оплачувати усе самостійно,

зокрема взаємодію та зв'язки з громадським сектором.

Припустімо, що у свою чергу, учасники цих ринків

закладають націнку у кожну транзакцію.

Пільговий період становить,

скажімо,

п'ятнадцять років.

А тепер уявіть, що компанія-учасник, яка

встановить найнижчу націнку,

отримає

все.

Держава вибуває з процесу.

Усе тепер у руках компаній-учасників.

І або вони зуміють відкрити нескінченні економічні можливості

і заробити на них,

або прогорять,

а з ними прогорять і акціонери.

Однак на платників податків це ніяк би не вплинуло.

Для альтернативних ринків не було б жодних обмежень.

Можливо, це стало б лише

черговим онлайн сервісом.

Та, можливо, й ні,

адже державна підтримка

спонукала б компанії

інвестувати у цей ринок.

Щоб почати отримувати дохід, потрібна буде

велика кількість маленьких, незначних послуг у таких сферах, як

перукарські послуги,

оренда іграшок, сільгосподарські роботи,

оренда одягу, доставка їжі,

туристичні послуги, догляд за домом.

Це був би досить невеликий, але водночас інформаційно-насичений ринок,

адже даними його буде забезпечувати держава.

Приймаючи рішення про те,

чи виходити на ринок догляду за дітьми,

людина вже знає, що повинна буде оплатити

сертифікацію та відповідне навчання,

треба буде провести опитування серед місцевих родин,

щоб дізнатися, чи потрібні їм няні.

Чи варто на це тратити час?

Можливо краще спробувати іншу галузь?

Можливо варто переїхати у іншу частину країни,

де є потреба у нянях?

Такі дані стануть звичними.

Ними зможуть скористатися інвестори.

І коли у певних областях виникає потреба у нянях,

інвестори можуть оплатити навчання та сертифікацію,

які місцевим жителям не по кишені,

а система отримуватиме дохід у вигляді податку

протягом наступних, скажімо, двох років.

Це світ автоматизованого капіталізму,

сукупність незначних послуг простих людей таким же простим людям.

І водночас украй проінформований, безпечний, зручний та оперативний ринок.

Згідно з деякими дослідженнями, у країні, завбільшки як Великобританія,

таким чином можна спровокувати економічну активність,

обіг якої становитиме близько 100 мільйонів фунтів на день.

Звучить неймовірно?

Те ж саме казали двадцять років тому про турбо-трейдинг

на біржовому ринку.

Не варто недооцінювати силу змін та перетворень,

якою володіють сучасні ринки.

Дякую.

(Оплески)