Фагад Аль-Аттія: Країна без води

Уявіть собі країну з необмеженими запасами енергії - нафта та газ, сонячне світло, вітер (та гроші) - але яка не має ані краплини головної складової життя: води. Інженер з питань інфраструктури Фагад Аль-Аттія розповідає про несподівані способи, за допомогою яких невелика нація катарців з Близького Сходу забезпечує себе водою.

Доброго дня.

Вітаю у Досі.

Я відповідаю за безпеку їжі у цій країні.

У найближчі два роки моя робота включатиме

розробку плану комплексного розвитку

та його впровадження у наступні 10 років.

Звісно, над цим працюватиме багато людей.

Але спершу я хочу розповісти вам свою історію,

історію країни, в якій ми всі зараз знаходимось.

Звичайно, більшість з вас їли вже тричі сьогодні,

та, ймовірно, їстимете і після цього заходу.

Отже, яким був Катар у 1940-х роках?

Населення становило приблизно 11,000 людей.

Тут не було ні води, ні електрики, ні нафти, ні машин. Нічого з того, що є зараз.

Більшість людей, які жили тут,

мешкали у прибережних селах і займалися риболовлею

або були кочівниками та мандрували країною, намагаючись знайти воду.

Тоді не існувало нічого з тої краси, яку ви зараз бачите навколо.

Не було міст схожих на Доху, Дубаї, Абу-Дабі, Кувейт чи Ер-Ріяд.

І це не тому, що вони не могли будувати міста.

Для їх будівництва не було ресурсів.

Ви також бачите, що тривалість життя була короткою.

Більшість людей помирали у віці приблизно 50 років.

Отже, перейдемо до другої частини: нафтової епохи.

Родовища нафти відкрили у 1939.

Але на жаль, родовища не були достатньо розроблені для комерційних цілей

аж до закінчення Другої світової війни.

Що сталось потім?

Ви свідки того, як розробка родовищ змінила обличчя країни.

Це також змусило людей, що блукали пустелею

у пошуках води та їжі,

намагаючись прогодувати худобу, оселитися у містах.

Ви мабуть здивуєтеся,

що у моїй сім'ї говорять з різними акцентами.

Говірка мами сильно відрізняється від батькової,

хоча населення країни становить близько 300,000 чоловік.

У країні існує 5 чи 6 говірок.

Хтось запитає: "Чому так? Як це могло статись?".

Тому, що ми жили нарізно.

Ми не могли жити поряд по тій простій причині, що для цього не було ресурсів.

І коли з'явилися ресурси - нафта,

ми почали розвивати високі технології

та збирати людей докупи, оскільки нам необхідно було об'єднатись.

Люди почали знайомитись один з одним.

І ми усвідомили, що говоримо на різних говірках.

Отже, це і є друга частина: нафтова епоха.

Погляньмо на сьогодення.

Напевно, уявляючи Доху, більшість з вас уявляє собі лінію горизонту.

То скільки ж становить населення сьогодні?

Це 1,7 мільйони людей.

І це менше, ніж за 60 років.

За останні п'ять років економіка зросла приблизно на 15 відсотків.

Тривалість життя збільшилась до 78 років.

Споживання води зросло до 430 літрів.

Це один із найвищих показників у світі.

Від повної відсутності води

до рівня споживання, більшого ніж у будь-якої іншої нації.

Не знаю, але можливо це була реакція на нестачу води у минулому.

Але що цікаво в історії, яку я тільки що розповів?

Цікаво те, що приріст в економіці і надалі становить

15 відсотків щороку за останні 5 років без води.

Це події історичного значення. Такого в історії ще ніколи не траплялось.

Міста були спустошені через нестачу води.

У цьому регіоні творять історію.

Ми будуємо не просто міста.

Ми будуємо міста мрій; міста, в яких живуть люди, які хочуть бути науковцями, лікарями.

Побудуйте хороший будинок, запросіть архітектора, спроектуйте мою домівку.

Ці люди непохитні у думці, що тут було прийнятне місце для життя ще до того, як воно дійсно стало таким.

Звичайно, це сталося завдяки використанню технологій.

У Бразилії за рік випадає 1,782 міліметрів опадів у вигляді дощу.

У Катарі - 74, і пам'ятаймо про наш темп розвитку.

Але як?

Як ми можемо з цим впоратись?

У нас зовсім немає води.

Усе завдяки величезній установці для опріснення води.

Ключову роль тут відіграє енергія. Вона все змінила.

Саме її ми викачуємо з надр землі, спалюємо тоннами.

Напевно, більшість надходить у Доху.

Отже, тут ви можете побачити наше озеро.

А це наша ріка.

Завдяки їй ви можете користуватись водою та насолоджуватись нею.

Опріснювач води - це найкраща технологія, яка може бути в цьому регіоні.

Які ж є загрози?

Ви сильно хвилюєтесь?

Я б сказав, що, можливо, подивившись на світові показники,

ви усвідомите, що мені звісно ж варто хвилюватись.

Попит та населення постійно збільшуються.

Ми досягли показника у 7 мільярдів тільки кілька місяців тому.

Така кількість населення також потребує їжі.

За прогнозами, до 2050 року кількість населення збільшиться до 8 мільярдів.

Таким чином, країна, яка не має води,

повинна хвилюватись про те, що коїться за її межами.

Раціон також змінюється.

Піднімаючись на вищий соціо-економічний рівень,

люди змінюють свій раціон.

Вони починають їсти більше м'яса і всього іншого.

З іншого боку, через зміни у кліматі та інші фактори

зменшуються врожаї.

Отже, хтось обов'язково повинен передбачити, коли станеться криза.

Ось яка ситуація в Катарі, доводжу до вашого відома.

Нашого запасу води вистачить лише на два дні.

Ми імпортуємо 90 відсотків їжі,

і обробляємо лише 1 відсоток наших земель.

Невелика кількість фермерів, які у нас були,

були змушені залишити землеробство

через відкриту ринкову політику, велику конкуренцію та багато іншого.

Отже, ми також стикаємось з ризиками.

Ці ризики безпосередньо впливають на стабільність та цілісність нації.

Питання одне: чи є вихід?

Чи існує стабільне рішення?

Воно таки існує.

Цей слайд підсумовує тисячі сторінок технічних документів,

над якими ми працювали останні два роки.

Почнемо з води.

Отже, ми добре знаємо - я вже показував вам раніше - що нам необхідна ця енергія.

Якщо нам буде потрібна енергія, то яка?

Енергія, що може закінчитись? Викопне паливо?

Чи слід використовувати щось інше?

Чи є у нас можливість використовувати інші види енергії?

Гадаю, більшість вже усвідомлює, що ми маємо 300 сонячних днів на рік.

Отже, ми будемо використовувати цю відновлювану енергію, щоб забезпечити себе необхідним об'ємом води.

Скоріш за все, ми використовуватимемо 1,800 мегават сонячної енергії,

щоб отримати 3,5 мільйони кубічних метрів води.

І це багато води.

Потім ця вода потрапить до фермерів,

а вони зможуть полити свої рослини

та забезпечити суспільство їжею.

Але щоб зберегти стабільну горизонтальну послідовність -

оскільки це лише проекти, це системи, які будуть розроблені -

нам також потрібно розвивати вертикальну послідовність:

підтримка системи, високий рівень освіти, дослідження та розвиток,

галузі промисловості, технології, привести ці технології в дію, а також, зрештою, ринки.

Законодавство, загальна політика та правові норми дозволяють всьому цьому працювати.

Без цього ми нічого не могли б зробити.

Отже, ось що ми плануємо робити.

Сподіваюсь, що протягом двох років ми завершимо цей план

і візьмемось за його втілення.

Наша мета - бути тисячолітнім містом, як і багато інших тисячолітніх міст:

Стамбул, Рим, Лондон, Париж, Дамаск, Каїр.

Нам лише 60 років, але ми хочемо, щоб наше місто

існувало вічно, існувало в мирі.

Щиро вам дякую.

(Оплески)